СЛУЖИТЬ, служивать кому, чему, к чему, либо на что, годиться, пригожаться, быть пригодным, полезным; быть орудием, средством для цели, идти в дело, на дело, быть нужныи, надобным.
Так говорил Даль, великий русский ученый лингвист.
Цель.
Служение в первую очередь предполагает цель, нет служения без цели. Можно просто что то делать, помогать, приходить в гости, учить людей, проповедовать на улице, но если все это не имеет под собой цели, то результат может быть иным, чем мы ожидаем.
Во вторых служение обязательно бывает кому то. Кому мы служим? Иисусу не задумываясь ответим мы. А для чего, и почему? Ну чтобы привести много людей в царство Бога Живого. Все слова, которые мы привыкли слушать, и часто даже не задумываться над тем что мы говорим.
Любовь.
Давайте начнем в этом разбираться. В первую очередь мы служим Богу. Как? Иисус говорил что исполняя две заповеди. Возлюби Бога, и ближнего своего как самого себя. Почему такое сравнение? Потому себя мы всегда любим больше всего. Так устроен человек. Без любви к себе невозможно любить других. Но любовь не должна быть эгоизмом. Это очень часто путают.
Эгоизм это есть забота об одном лишь самом себе, без вниманья к другим.(даль). Что означает что любовь это лживая. Истинная любовь дает, отдает другим а не берет себе. Любовь к себе должна отдавать, а не получать. Так и здесь, любя Бога и других мы должны отдавать свое время, свои дела, свое усердие, все то что из чего состоит наша жизнь. Отдавая все это мы научимся служить Богу. Ведь отдавая мы не получаем ничего в замен явно. Неявно мы получаем во много больше. Неявно ничего.
Итак вернемся. Служение есть проявление любви, которая отдает, а не принимает. Здесь кроется еще один главный момент. Служение без любви не имеет пользы.
Вы наверное много раз слышали такое высказывание Божье призвание. То е чему тебя Господь позвал, и сказал, слушай дорогой, делай ка эту работу, я тебе дам все что необходимо, научу тебя, у тебя будут хорошие учителя, дам тебе инструмент, и ты начнешь это делать. А мы начинаем прогуливать уроки, а в конце концов сбегаем туда куда полегче нам кажется. Туда где выгодней.
А на самом деле, выгдней не получается. Жизнь то она длинная, и не начав жить в призвании, возникает чуство разочарования от того, что чего то в жизни не реализованно осталось.
Призвание.
Служение должно иметь призванием. Призвание, природное расположение, наклонность, дарование, назначение, предопределение. Твое служение не может быть без призвания.
Есть люди, которые хорошо умеют помогать в критических ситуациях. Утешать, организовывать, делать какую то работу. Но они рвутся заниматься совсем не своим делом. Зачем? Кажется что в том должно быть призвание. В одной из советских книжек была така идея – кто то и горшки должен обжигать. Мне кажется она применима и в жизни христиан. Не для всех призвание, предопределение быть проповедниками, быть служителями, быть певцами. У кого то хорошо получаетсчя администрированием заниматься, кто то умеет просто помогать нуждающимся, а кто то принимает у себя дома гостей. Все просто! Не все должны быть публичными. Только предствьте себе если бы все были публичными.. что бы тогда получилось. Все бы жаждали трибуны для провления собственных амбиций. Зачем? Не нужно быть гордым в церкви. Этому учит нас Господь.
Нужда.
Еще одна черта служения это быть нужным. Часто мы хотим заниматься тем, что собственно никому и не нужно. В экономике есть хороший пример что спрос порождает предложение. Но нет примера, что предложение порождает спрос. Хотя есть и тому подтверждения (например жевательная резинка, но мы не об этом). В церкви есть много потребностей, которые может быть не видны с первого взгляда. Сколько людей нуждаются в тебе? А что ты можешь сделать в церкви, а для чего ты вообще все это затеял?
Итак.
Подведем итоги. Служение должно быть во первых иметь цель, быть по любви, быть по призванию, и быть кому нибудь нужным. Если это есть в твоем служении, то дерзай. Если же нет, то наверное пора встать на то служение, которое Бог приготовил действительно для тебя.
Только прошу, после прочтения проповеди, подумайте о ней еще раз, о том, что является действительно Вашим служением, и для чего все это нужно.
Потому что цель этой проповеди донести для Вас понимание служения, чтобы оно помогло Вам эффективней помогать Богу в строительстве Его царства.
Я делаю это из любви к Вам, и понимая, что многие имеют нужду в том, чтобы понимать их это служение или не их. Сколько раз я слышал подобные высказвыания. А вот призвание ли это мое я не знаю… Буду думать об этом.
ProDo
Комментарии (4)
RSS комментариев...
-
- +0
-
-
...
В українського народу є прислів'я – «Від суми і від тюрьми не зарікайся». Кожна людина яка бачить, чує, дихає відносить таке прислів'я до всіх крім себе. Але життя непередбачене… І вчорашній робітник, інженер, вчитель, продавець, бізнесмен може (сьогодні) залишитись без роботи, статку, а й ще гірше без сім'ї, підтримки близьких та рідних людей, а потім самотність… невпевненість… розчарування, недовіра до людей.
Історія життя №1.
-«Молюсь, щоб не прокинуться, нас було шестеро, а їх уже нема, а я є…»
-Левко Іван-
Народився в Білорусії в 1961 році. В 17 років посадили до в'язниці (друзі, спиртне). В 1979 році захворів туберкульозом, вийшов, сів знову, і так проседів 25 років. Сидів бо хотілось випить і поїсти. Син помер від епідемії грипу в 1988 році, вся рідня померла. Квартиру племянник продав, потрібні гроші були на наркотики, а мене вигнав.
Раніше жив у подвалі, а тепер в підвал не зайдеш, підвали закриті, двірники виштовхують, домофони.
Якщо в місті було б де попити чай та поседіть, там де таких як ми не виженуть!
Хотілось сім'ю – мав, а тепер зостався один і на вулиці. Нікому ми не потрібні. Тяжко бути одному, нікому до тебе немає діла, мені б ліпше було в тюрьмі, там є де поспати, помитися і годують.
Якщо б можливо було повернути життя… я б прожив його інакше. Немає документів. Нема людини, є тільки вираз – «БОМЖ»
Історія життя №2.
«Кохання, гроші та горілка»
Життя непридрікало, нічого поганого, Валентина працювала продавцем в магазині на «Торгмаші», а мама в хлібному, татко водієм…
В сім'ї сталося лихо – помер батько, брат сів до в'язниці… Чарка за чаркою, від похорон до свята, а там і Перебудова, Чорнобиль.
Валентина поїхала на роботу в Прип'ять, а звідти приїхала з чоловіком. Цивільний шлюб, чарка за чаркою. Чоловік (цивільний) запропонував продати квартиру (щоб роз'їхатись) і купити будинок в районі і однокімнатну квартиру.
Купівля-продаж квартири була закінчена, гроші на руках. Чоловік переконав жінку і тещу, що гроші і відповідальність за них буде нести він.
Літній день, сім'я їхала робити остаточний вибір будинку (купівлю-продаж). Цивільний чоловік на зупинці пішов у туалет… так і з'явився, а з ним і вся сума грошей… Зник, а з ним і їх мрії. Далі безвихідь… біль… інсульт… інвалідність.
Нікому непотрібні, жінки повернулись на рідний «Торгмаш», жили по підвалах. Життя на вулиці було нелегке. Де кусок хліба знайдуть, а де знайомі підгодують.
2 роки життя по підвалах, жінок гвалтували, били (нелюди називали себе сильними… маючими зв'язки)
Матір померла від перелома ноги (гангрема).
Валентина померла від інсульту в підвалі, обійнявши трубу з хрестиком в руці…
Історія життя №3.
Стефан Стефанович приїхав до Київа на заробітки з Тернопільської області. Знайшов роботу в Броварському районі, заробітну плату пообіцяли велику. І ось довгоочікувана заробітна плата, відсвяткувавши, повертався до вийнятого житла через просіку, як різко відчув біль у голові. П'яні молодики гуртом били Стефана Стефановича ногами і палицями. Коли прокинувся, був роздітий та без грошей і телефону. Ногі оніміли, не міг ходить. Добрі люди допомогли та викликакли швидку. В лікарні відрізали пальці на ногах, а після операції виписали на вулицю. Після лікарні у Стефана Стефановича не було ні сил, ні грошей, ні бажання їхати додому… Інвалідність, що він скаже дружині, чарка за чаркою. Біль в ногах, після операції ноги гнили. Зостався на вокзалі в м. Бровари, чарка за чаркою, друзі бомжи. Зима, ліг на вулиці і вирішив померти… але життя непередбачуване, знайшлися небайдужі люди які вірять і довіряють Богу. Допомогли. Дали одежу, знайшли дружину і посадили на поїзд.
Тепер життя Стефана Стефановича з Тернопільщини змінилось. Він глядить онуків і доглядає за господарством.
P.S. Ми віримо, що місто допоможе вирішити проблему людей вулиці.
Віруючі м. Бровари моляться за будівлю-споруду, місце, де люди яким дім став вулецею, зможуть отримати першу допомогу і соціальний захист.
Да благословить Вас Господь.
Допомогайте одне одному, хай в ваших сердцях не згасне вогонь любові, милосердя.
.а.н. . "альфа и омега"
. м.бровари
. 19.08.2009.
(80977551307 алла)
-
- +1
-
-
Написать комментарий
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
