<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<!-- generator="FeedCreator 1.7.3" -->
<rss version="2.0">
	<channel>
		<title>Служение Богу.</title>
		<description>Comments for Служение Богу. at http://www.proboga.com , comment 1 to 4 out of 4 comments</description>
		<link>http://www.proboga.com</link>
		<lastBuildDate>Tue, 07 Feb 2012 20:33:40 +0100</lastBuildDate>
        <generator>FeedCreator 1.7.3</generator>
		<item>
			<title>...</title>
			<link>http://www.proboga.com/stati/propovedi/1448-sluzhenie-bogu#comment-2263</link>
			<description>Да благословит вас Господь! - Вэл</description>
			<pubDate>Fri, 30 Jul 2010 03:00:53 +0100</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>...</title>
			<link>http://www.proboga.com/stati/propovedi/1448-sluzhenie-bogu#comment-1745</link>
			<description>Плач душі, або година милосердя

В українського народу є прислів'я – «Від суми і від тюрьми не зарікайся». Кожна людина яка бачить, чує, дихає відносить таке прислів'я до всіх крім себе. Але життя непередбачене… І вчорашній робітник, інженер, вчитель, продавець, бізнесмен може (сьогодні) залишитись без роботи, статку, а й ще гірше без сім'ї, підтримки близьких та рідних людей, а потім самотність… невпевненість… розчарування, недовіра до людей.

Історія життя №1.
-«Молюсь, щоб не прокинуться, нас було шестеро, а їх уже нема, а я є…»

-Левко Іван-
Народився в Білорусії в 1961 році. В 17 років посадили до в'язниці (друзі, спиртне). В 1979 році захворів туберкульозом, вийшов, сів знову, і так проседів 25 років. Сидів бо хотілось випить і поїсти. Син помер від епідемії грипу в 1988 році, вся рідня померла. Квартиру племянник продав, потрібні гроші були на наркотики, а мене вигнав.
Раніше жив у подвалі, а тепер в підвал не зайдеш, підвали закриті, двірники виштовхують, домофони.
Якщо в місті було б де попити чай та поседіть, там де таких як ми не виженуть!
Хотілось сім'ю – мав, а тепер зостався один і на вулиці. Нікому ми не потрібні. Тяжко бути одному, нікому до тебе немає діла, мені б ліпше було в тюрьмі, там є де поспати, помитися і годують.
Якщо б можливо було повернути життя… я б прожив його інакше. Немає документів. Нема людини, є тільки вираз – «БОМЖ»

Історія життя №2.
«Кохання, гроші та горілка»
Життя непридрікало, нічого поганого, Валентина працювала продавцем в магазині на «Торгмаші», а мама в хлібному, татко водієм…
В сім'ї сталося лихо – помер батько, брат сів до в'язниці… Чарка за чаркою, від похорон до свята, а там і Перебудова, Чорнобиль.
Валентина поїхала на роботу в Прип'ять, а звідти приїхала з чоловіком. Цивільний шлюб, чарка за чаркою. Чоловік (цивільний) запропонував продати квартиру (щоб роз'їхатись) і купити будинок в районі і однокімнатну квартиру.
Купівля-продаж квартири була закінчена, гроші на руках. Чоловік переконав жінку і тещу, що гроші і відповідальність за них буде нести він.
Літній день, сім'я їхала робити остаточний вибір будинку (купівлю-продаж). Цивільний чоловік на зупинці пішов у туалет… так і з'явився, а з ним і вся сума грошей… Зник, а з ним і їх мрії. Далі безвихідь… біль… інсульт… інвалідність.
Нікому непотрібні, жінки повернулись на рідний «Торгмаш», жили по підвалах. Життя на вулиці було нелегке. Де кусок хліба знайдуть, а де знайомі підгодують.
2 роки життя по підвалах, жінок гвалтували, били (нелюди називали себе сильними… маючими зв'язки)
Матір померла від перелома ноги (гангрема).
Валентина померла від інсульту в підвалі, обійнявши трубу з хрестиком в руці…

Історія життя №3.
Стефан Стефанович приїхав до Київа на заробітки з Тернопільської області. Знайшов роботу в Броварському районі, заробітну плату пообіцяли велику. І ось довгоочікувана заробітна плата, відсвяткувавши, повертався до вийнятого житла через просіку, як різко відчув біль у голові. П'яні молодики гуртом били Стефана Стефановича ногами і палицями. Коли прокинувся, був роздітий та без грошей і телефону. Ногі оніміли, не міг ходить. Добрі люди допомогли та викликакли швидку. В лікарні відрізали пальці на ногах, а після операції виписали на вулицю. Після лікарні у Стефана Стефановича не було ні сил, ні грошей, ні бажання їхати додому… Інвалідність, що він скаже дружині, чарка за чаркою. Біль в ногах, після операції ноги гнили. Зостався на вокзалі в м. Бровари, чарка за чаркою, друзі бомжи. Зима, ліг на вулиці і вирішив померти… але життя непередбачуване, знайшлися небайдужі люди які вірять і довіряють Богу. Допомогли. Дали одежу, знайшли дружину і посадили на поїзд.
Тепер життя Стефана Стефановича з Тернопільщини змінилось. Він глядить онуків і доглядає за господарством.

P.S. Ми віримо, що місто допоможе вирішити проблему людей вулиці.
Віруючі м. Бровари моляться за будівлю-споруду, місце, де люди яким дім став вулецею, зможуть отримати першу допомогу і соціальний захист.

Да благословить Вас Господь. 
Допомогайте одне одному, хай в ваших сердцях не згасне вогонь любові, милосердя.

                               .а.н.                                                                                                                                   .                 &quot;альфа и омега&quot;
.                    м.бровари 
.                    19.08.2009.



(80977551307 алла)
 - ненастьева алла</description>
			<pubDate>Wed, 19 Aug 2009 22:27:39 +0100</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>...</title>
			<link>http://www.proboga.com/stati/propovedi/1448-sluzhenie-bogu#comment-1687</link>
			<description>Спасибо, разложили все по полочкам - Daniil</description>
			<pubDate>Wed, 24 Jun 2009 02:00:14 +0100</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>...</title>
			<link>http://www.proboga.com/stati/propovedi/1448-sluzhenie-bogu#comment-1628</link>
			<description>Хорошо, что вы написали эту статью. Сейчас я размышляю над тем какое служение для меня. В последнее время нет единства в служении. ваша статья kapger мне очень помогла. Благодарю Бога, что вложил в ваши мысли написать эти слова. &quot;Зачем? Не нужно быть гордым в церкви. Этому учит нас Господь&quot;  Бог в вашем сердце.


 - Виктория</description>
			<pubDate>Sat, 16 May 2009 00:48:59 +0100</pubDate>
		</item>
	</channel>
</rss>

